Суспільство втомилося не від війни

Може ви, шановний читач, і не згадаєте, а я забути не можу. І в контексті періодичного вигулькування теми зниження активності донатів і таврування "втоми від війни" це питання про себе постійно нагадує

Ось маю прекрасний скрін і до нього цілу історію.

Тож якщо цікаво почути ще одну рефлексію на проблему підтримки армії суспільством, то - поїхали.

У вересні 2022 року Порошенко виклав відео, в якому показав, що його фонд разом зі Справою Громад придбали для ЗСУ - булер'яни (чи пак - буржуйки), для обігріву і сушіння речей. Бо насувалася зима. Тоді це було не модно. Все ж... яка ще зима?! Ми ж ось-ось за два місяці всіх окупантів проженемо. Тобто я навіть уявляю, як мозок слухача Буданова з Арестовичем (тоді ще коханим майже всім суспільством радника офіса президента Зеленського), міг не сприймати і відторгати саму ідею, що війську потрібно щось для зими. Тому я розумію, що бажання висміяти, принизити, хоч якось плюнути в бік самої ідеї підготовки до зими - могло бути навіть підсвідомим.

Плюс (чи в першу чергу) це ж Порошенко! І цим все сказано. Зе-влада не змогла протриматися і місяця національної єдності, щоб не кинути з трибуни радника офісу президента чортівнею в Порошенка. Тож, очевидно, що запит від влади на бруд в лідера проукраїнської опозиції - актуальний завжди. Услужливий Сергій Іванов придумав і видав повідомлення, в якому протиставив допомогу фондів "Повернись Живим" і Притули - допомозі від Порошенка.

Обпер це все, звісно, на класову ненависть... Ну як же без таких заманливих більшовистських заїздів.

Але менше з тим...

На той момент українці ще добре донатили. І скинулися добре і на байрактари і на байрактаро-супутник. Гріх нарікати.

Допомога армії була цінна. Безумовно цінна. І це важливо.

Але Іванов у своєму пориві продемонструвати свою цуценячу відданість вирішив, що цим можна і знехтувати. І поставив, а точніше - озвучив, умову що допомога Повернись Живим і Фонду Притули, це одне, а допомога Порошенка, це - дещо інше. Власне це вже і не "допомога", а предмет насмішки, бо він "мільярдер з Форбс" (наприклад).

Я тоді відреагував дуже гостро. Я побачив, що відбувається розділення допомоги на "хорошу" і "погану" за принципом не якості чи потрібності, а за питанням "ХТО". Іншими словами - якщо таблом не вийшов - то допомога від тебе вже і не допомога, а предмет насмішок і принижень.

І можна було б сказати, ну... Іванов - це справді огидний і нікчемний персонаж, ну що ти починаєш?.. До чого тут те, як суспільство підтримує армію?

Але історія має продовження.

Я обурений до глибини душі тим, що між донатером і допомогою армії ставлять умову: "не спіши донатити, бо донатити треба тільки ось якимось" - відчув, що потрібен суспільний спротив. Допомога армії - це святе. Повинно бути просто. Допомагаєш ЗСУ - ти крутий. Все.

Ускладнення на цьому шляху приведуть до зниження допомоги всім, взагалі.

Тож я маючи аж 400 читачів у тоді ще твітері. Волав. Тегав Тараса Чмута і Сергія Притулу. Закликаючи відреагувати на це. Закликав висловитися, що буржуйка - це цінна допомога. Вчасна, потрібна і цінна. І що неприпустимо знецінювати і принижувати цінну і потрібну допомогу.

Потрібні були авторитетні лідери думок, які б наголосили яка є система цінностей. Бо система цінностей - керує мотивацією людей. І важливо, щоб лідери думок не нехтували цим.

Як ви розумієте... Ані Тарас Чмут, ані Сергій Притула - не висловилися і не засудили приниження потрібної допомоги. Сергій Притула проігнорував. Тарас Чмут до честі йому - відповів. Щоправда... Він дав аж 3 відповіді у гілці ноунейма з 400 читачами (мене) про те, що він не буде реагувати на все на світі (наприклад, на вкид відомого лідера думок з 10 тисячами читачів). Ок. З повагою ставлюся до бажання витрачати власний ресурс ефективно.

Як ви розумієте... Щоб "докинути" проблему до таких суспільних величин, я написав не один пост. На що я отримав таку відповідь. Якщо думаєте, що Фонд Притули не відповів мені, але він відреагував на проблему, то, на жаль, ні. Нуль, зеро. Притула до цієї проблеми поставився з ще меншим інтересом ніж Тарас Чмут.

Відчай. І тоді я вдаюся уже просто до заборонених методів: я пишу у приват до лідерки думок у якої аудиторія ~10 тисяч. З проханням відреагувати на проблему. Потрібен корегуючий голос лідерів думок "не порохоботного" пулу. Щоб мати шанс пробитися в ту бульбашку.

*переписку виставлено за згоди обох сторін

Перепрошую за такий "дамп". Я в тій переписці ще цілий монолог написав уже не по темі допомоги, а про "погану" роботу Порошенка.

Я зробив, що міг. Але, якщо ви думаєте, що то я просто так "невдало" натрапив... Мені так не здається. Мені здається, це переписка не з конкретною лідеркою думок, а з домінуючим у суспільстві способом сприйняття. Із системою цінностей, справжньою, яка в нас є. Але про яку не модно розповідати.

Головне резюме: допомога армії - хороша, коли вона модна і медійно підтримувана. А якщо це не так, то це не лише смішно, а й принижувано. І що це - нормально. Це мені не лідерка думок відповіла... Як мені здається, це мені відповіло ціле наше солодко-ванільне марафонне суспільство.

А тепер я натрапляю раз-у-раз про "яке фігове суспільство - втомилося від війни", "не здавайтеся!", "піднажміть!"

Почуйте, шановні добродії... Суспільство ВТОМИЛОСЯ НЕ ВІД ВІЙНИ, як мені здається. Суспільство втомилося від цього лицемірства, від срачів, які ви охоче або мовчки підтримуєте. Суспільство втомилося розбиратися "то потрібна допомога армії - це добре, чи це смішно?". Втомилося від розпорошення: "то ми протистоїмо росії чи Порошенку".

І коли я кажу "суспільство втомилося", я маю на увазі - неусвідомлено, звісно. Просто небезумовність оцінки необхідної допомоги армії - шкодить допомозі армії. Всій. Хоч немодній, на яку ви плюєте, хоч модній, якій ви в небо чепчики підкидуєте.